Засідання РМО

П Л А Н

проведення  засідання районного методичного об’єднання

 керівників закладів дошкільної освіти

Дата проведення:     10 січня  2020 року

Місце проведення:  дистанційно

Тема: Вивчення та впровадження педагогічного досвіду

1.Опрацювання нормативно-правової бази:

1)       Примірне положення про методичний кабінет дошкільного навчального закладу http://ru.osvita.ua/legislation/doshkilna-osvita/60597/

2)      Методичні рекомендації щодо вивчення педагогічного досвіду

.

2.Актуально

1) Підготовка та організація вивчення педагогічного досвіду

                                                                                  Сердюк В.Г., методист РМК

2) Структура, рекомендації та вимоги до вивчення досвіду

Павловська Н.Л., голова РМО завідувачів,

завідувач Новостародубського ДНЗ №1

3) Методика та планування вивчення педагогічного досвіду

Михайлюк І.М., завідувач

Чечеліївського ДНЗ

3. Обмін досвідом

Впровадження досвіду в діяльність закладу дошкільної освіти

                                                                                  Харлан Л.Г., завідувач

Петрівського ДНЗ «Колосок»

https://drive.google.com/drive/folders/1ZUEVJ35akJClj-QYltIId9oZjxpjVoUO

П Л А Н

проведення  засідання РМО вихователів

  закладів дошкільної освіти

Дата проведення:          10 січня  2020 року

Місце проведення:   Петрівський ДНЗ №1 «Рудана»

Тема: Формування сенсорно-пізнавальної компетентності дітей дошкільного віку

1.      Актуально

Ознайомлення з листом Міністерства освіти і науки України від 09 грудня 2019 року №1/9-750 «Щодо освітніх програм у закладі дошкільної освіти»

                                                                                             Сердюк В.Г., методист РМК

Спрямованість освітньої лінії  «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» Базового компонента дошкільної освіти.

Стець Ю.В., вихователь-методист

Петрівського ДНЗ №1 «Рудана»

2.      Обмін досвідом

Семінар-практикум «Формування сенсорно-пізнавальної компетентності дітей дошкільного віку»

Стець Ю.В., вихователь-методист

Петрівського ДНЗ №1 «Рудана»

1)      Розвиток пізнавальної активності дошкільників.

2)      Сенсорне виховання дітей у ЗДО.

3)      Формування логіко-математичної компетенції дошкільників.

4)      Інноваційні форми роботи за освітньою лінією         « Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі».

П Л А Н

проведення  засідання РМО педагогічних працівників

  закладів дошкільної освіти

Дата проведення:          11 січня  2019 року

Тема: Розвиток мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку

      1. Реалізація завдань  мовленнєвого розвитку дітей у світлі вимог Базового компонента дошкільної освіти                   

Павловська Н.Л., голова РМО завідувачів,

завідувач Новостародубського ДНЗ №1

            2. Роль ігрової діяльність у розвитку соціально –комунікативних умінь 
        дошкільника

                                                                            Сердюк В.Г., методист РМК

            3. Особливості методів та прийомів розвитку граматичної компетентності 
         дошкільників

                                                                              Бас О.В., завідувач

           Червонокостянтинівського  ДНЗ   

      

            4. Основні завдання розвитку звукової культури  мовлення дітей дошкільного віку

                                                                            Злакаман Ж.А., завідувач

 Новостародубського ДНЗ №2

          5. Майстер-клас «Гра як засіб формування зв’язного мовлення дошкільнят»  

                                                                             Стець Ю.В.,  голова РМО вихователів,                                                                               вихователь-методист Петрівського ДНЗ №1

 1. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАВДАНЬ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ У СВІТЛІ ВИМОГ БАЗОВАГО КОМПОНЕНТА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ               

У Базовому компоненті дошкільної освіти розвиток мовлення виокремлено в самостійну обов'язкову освітню лінію «Мовлення дитини». Ця освітня лінія передбачає засвоєння дитиною усіх видів мовленнєвих компетенцій.

   Зміст роботи за освітньою лінією «Мовлення дитини» представлено такими неодмінними складниками:

-          звукова культура мовлення (формується фонетична компетенція);

-          словникова робота (лексична компетенція);

-          граматична правильність мовлення (формування граматичної компетенції)

-          діалогічне мовлення (діалогічна компетенція);

-          монологічне мовлення (монологічна компетенція).

   Базовий компонент дошкільної освіти також надає велике значення формуванню комунікативної компетенції, адже оволодіння мовленням дає дитині змогу спілкуватися з оточенням, здобувати й обмінюватись інформацією, що надзвичайно важливо для успішної соціалізації дошкільника.

   Отже, змістове наповнення освітньої лінії «Мовлення дитини» акцентує увагу педагогів не на розв’язання окремих завдань мовленнєвого розвитку дітей, а на цілісному підході до формування мовленнєвої компетенції (в єдності її складових) як одного з ключових критеріїв і водночас вагомої умови становлення й розвитку мовленнєвої особистості дошкільника.

    Розвиток мовлення – складний психічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він обумовлений розвитком діяльності спілкування з дорослими та однолітками. Нові потреби спілкування зумовлюють потребу і в нових засобах мовлення.

  Для реалізації завдань з мовленнєвого розвитку дошкільників доцільно поєднувати традиційні та інноваційні методи роботи.

  Такі традиційні методи як бесіда за змістом картини і розповідання за картиною, переказ художніх текстів, самостійні розповіді дітей (із власного досвіду, творчі ), дидактичні ігри, мовленнєві ситуації, ігрові мовленнєві вправи не втратили своєї актуальності. Змінився лише характер їх використання, позиції  педагога і дітей у процесі їх застосовування, з’явилася потреба у використанні творчих мовленнєвих завдань і вправ,  реалізації  принципу багатоваріантності у процесі їх розв’язання.

   Не втратили свого значення спеціально організовані мовленнєві заняття. Адже саме під час роботи на занятті педагог має змогу формувати в дітей уміння використовувати в мовленні:

-   інтонаційні засоби виразності;

-    порівняння;

-   образні вирази;

-    темп мовлення;

-    силу голосу;

-    утворювати ступені порівняння прикметників;

-    узгоджувати слова в реченнях різних конструкцій;

-    складати сюжетні розповіді тощо.

 На цих заняттях вихователь проводить цілеспрямовану лінгвістичну підготовку дітей до навчання у школі, комплексно формує мовленнєві вміння й навички, збагачує словник дітей. Тож заняття різних видів і типів є провідною формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення.

   Водночас з’явились інноваційні методи і засоби розвитку мовлення дошкільників, серед яких побудова заняття у вигляді словесних подорожей у світ казки, фантазії, природи, мистецтва,звуків, фарб, книги тощо.

    Адже щоб розвивати мовлення дитини, замало просто пропонувати їй різноманітний мовний матеріал, необхідно ставити перед нею нові пізнавальні завдання, які потребують використання нових засобів мовлення:

-           підвищувати рівень мовленнєвої активності, спонукаючи кожну дитину до участі в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки;

-          розвивати усі види (емоційно-особистісне, ситуативно-ділове, позаситуативне) і засоби (невербальні, мовні) спілкування вихованців дошкільного віку;

-          щоденно поповнювати, активізувати та автоматизувати словниковий запас дітей з різних сфер життєдіяльності;

  -  закріплювати мовленнєві вміння, набуті на заняттях, під час різних видів діяльності;

 -  використовувати чуттєвий та опосередкований способи ознайомлення зі словом;

 - підтримувати бажання дитини експериментувати зі словом, звуком; заохочувати до вироблення самостійних суджень з приводу довкілля, власного «Я»; висловлюватися з власної ініціативи;

 -  уникати втручання в розповідь дитини, виправлення помилок у процесі її мовлення;

 - сприяти набуттю дітьми досвіду комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками – запитувати, повідомляти, пропонувати, відстоювати думки;

 -   пропонувати творчі завдання, спираючись на особистий досвід дітей.

    Зважаючи на це, потрібно так організувати мовленнєву діяльність дітей, щоб вона була спрямована на перехід від репродуктивних до креативних мовленнєвих дій. Саме до таких дій і підводить використання інтерактивних методів і прийомів розвитку дитячого мовлення, адже інтерактивні методи забезпечують активне включення дітей у процес пізнання, навчають здобувати знання, сприяють розвитку самостійності, ініціативності творчості, залучають до роздумів і міркувань, активного діалогу з обговорення теми.

  Мовленнєва робота у процесі такого заняття забезпечує єдність усіх навчально-пізнавальних завдань: 

-           закріпленню знань дітей із різних розділів програми;

-          активізації, уточненню і збагаченню словника;

-          розвитку діалогічного й монологічного мовлення;

-          формуванню комунікативних навичок;

-          удосконаленню –виразності мовлення, загальної культури мовлення.

     Адже у Базовому компоненті акцент зроблено не на розв’язанні окремих завдань мовленнєвого розвитку дітей, а на цілісному підході до формування мовленнєвої компетенції як одного з ключових критеріїв і водночас вагомої умови становлення й розвитку мовленнєвої особистості дошкільника.

     І лише розумне поєднання традицій та інновацій у сучасній організації мовленнєвої роботи з дошкільниками забезпечить її ефективність та реалізацію завдань, визначених в  Базовому компоненті дошкільної освіти.

2. РОЛЬ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ ДОШКІЛЬНИКІВ

Використання гри в дошкільній освіті має першочергове значення, оскільки вона є основним видом діяльності дитини. За допомогою гри дитина пізнає світ,  розвиває вміння й здібності, необхідні  для виконання соціальних та професійних функцій у майбутньому. У ході гри дошкільник узгоджує свої та інших дітей бажання і можливості. У грі дитина вчиться дотримуватися ігрового партнерства та рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування.

Базовий компонент дошкільної освіти  надає велике значення формуванню комунікативної компетенції, адже оволодіння мовленням дає дитині змогу спілкуватися з оточенням, здобувати й обмінюватись інформацією, що надзвичайно важливо для успішної соціалізації дошкільника.

У дітей дошкільного віку  існують паралельно дві сфери мовленнєвого спілкування:

- спілкування з дорослими - членами сім’ї, педагогами,  знайомими та незнайомими людьми;

- спілкування з дітьми – однолітками, меншими за віком дошкільнятами та дітьми шкільного віку, як знайомими, так і незнайомими.

Потреба у спілкуванні з однолітками виникає у дитини дуже рано, на третьому році життя. Тоді ж з'являються й перші проблеми в спілкуванні з однолітками. Дорослі раптом помічають, що малюк швидко згортає гру з іншими дітьми, якщо виникає «загроза» його благополуччю, бо він не бажає ділитися іграшками, а при спробі іншої дитини заволодіти ними, реагує агресивно або плаче. Для 2-3-річного малюка це нормально. Із такої суперечливої поведінки зазвичай і починаються дитячі контакти. Дитина тягнеться до свого однолітка, але поки не в змозі подолати свій дитячий егоїзм, домовитися про взаємоприйнятні умови гри. У цьому віці контакти дітей ситуативні, малозмістовні, часто конфліктні. Вони швидше грають поруч кожен у своє, лише зрідка оцінюючи гру сусіда або ненадовго підключаючись до неї. Згодом за допомогою дорослого малюк засвоює правила спільної гри. Улюблена іграшка в руках іншої дитини вже не викликає панічного страху її втратити. Засвоївши закон "черговості" і віддаючи на час свій "скарб" одноліткові, він і сам може претендувати на його іграшку. А якщо до вантажівки приятеля додати свій совочок, то можна завантажити іграшковий транспорт піском і будувати будиночок. Так виникає сюжетна гра, настільки приваблива, що граючись разом діти долають кожен свій егоїзм, починають узгоджувати свої дії за заздалегідь обумовленим правилами.

У дітей старшого дошкільного віку час гри збільшується, спілкування з приводу гри стає  іноді спілкуванням зовсім  не пов'язаним з нею. Діти в цьому віці вже можуть обмінюватися думками про переглянуті мультфільми, міркувати про події, відомі їм з розмов дорослих, порівнювати свої вміння і знання, висловлювати своє ставлення до інших дітей. Але найголовніше тепер - прагнення завоювати повагу однолітка.

Отримання або створення групи для комунікації кожній дитині формує особливе середовище, в якій він відчуває себе захищено. А якщо такої групи у дитини немає? Якщо відносини з однолітками не склалися і його контакти з ними як і раніше суперечливі, як у 3-річних? Чи справді однолітки так важливі для дошкільника? Не можуть батьки або близькі дорослі замінити дитині дефіцит спілкування з однолітками? Єдиної думки з цього приводу немає. Одні вважають, що дорослий здатний дати дитині все, якщо включиться в дитячу гру як повноцінний партнер. Інші не згодні з цим: дорослий просто не в змозі приділяти дитині стільки часу, скільки необхідно для гри, а вміння, нехай навіть на час, "впадати в дитинство" руйнує його батьківський авторитет і збиває з пантелику дитини. Дорослий і одноліток грають кожен свою неповторну роль - важливо знати, яку саме. Усвідомлення своїх індивідуальних якостей, здатність оцінювати себе в різних ситуаціях - не є вродженими. Спочатку вони формуються у дитини в спілкуванні з найближчими людьми. І роль батьків тут незаперечна.

Вперше досвід спілкування з рідними і приятелями піддається серйозному випробуванню в дитячому саду. Ту увагу, турботу, любов, які вдома йому дарували просто так, тепер, при спілкуванні з новим дорослим і однолітками - необхідно заслужити. Взаємини дитини і оточуючими в колективі значно відрізняються від сімейних. Відносини з новими людьми, дорослими і малюками, поступово налагоджуються, більшість дітей із цією ситуацією справляються.    Іноді відносини з однолітками стають важливішими за колишні, оскільки в них діти стають самостійнішими. У будь-якому випадку розширення сфери взаємодії дитини з оточуючими - важлива частина його загального розвитку. Виходячи за межі спілкування, що склалися в сімї, дитина не тільки збагачує свій соціальний досвід, але й набуває здатність до пізнання свого Я з нових сторін, що, безумовно, йому як особистості дуже важливо. Він як би знаходить нові орієнтири в розумінні себе самого.

Проте не в усіх дітей «вихід у світ» протікає успішно. Буває, що дитина довго і болісно шукає свій шлях до інших дітей і не завжди його знаходить. Бути може, цей малюк просто самодостатня особистість, він набагато випереджає однолітків у розвитку, з дітьми йому нудно, от він і грає поодинці?

У будь-якій дитячій групі завжди можна виділити кілька категорій малюків за ступенем їхньої активності у налагодженні контактів з ровесниками. Хтось сам проявляє ініціативу і після низки проб і помилок знаходить свою групу, в якій із задоволенням проводить час. Хтось довго придивляється до ігор ровесників, йому подобається, як вони грають, і він сам би не проти пограти, але не може подолати сором'язливості і влитися в колектив. Хоча, якщо ініціативу проявить інша дитина, сором'язливий малюк буде цілком успішно взаємодіяти з ним і гри не зіпсує.

Але є діти, яких однолітки активно відкидають. Це не завжди забіяки і «агресори». Нерідко це малюки, які в силу тих чи інших причин різко відрізняються від однолітків поведінкою, зовнішнім виглядом, інтелектом, часом, істотно випереджаючим середній рівень. Причини, з яких одні діти завжди виявляються заводієм і без праці освоюються в будь-якій компанії, а інші або не хочуть, або не можуть завоювати розташування однолітків, все ще не до кінця зрозумілі.

Одні психологи вважають, що товариськість - спадкова риса характеру. Інші пояснюють її раннім життєвим досвідом малюка: якщо в перші тижні життя він в достатній мірі отримав тепла, турботи і любові, він знайшов своєрідне почуття "довіри до миру", що й робить його активнішим, сміливішим, товариським.

Дитина, яка не пройшла «школи» спілкування з однолітками, випадає з усталеного дитячої культурного середовища з її неписаними законами і правилами. Вона не вміє говорити з однолітками на їхній мові, і відторгається ними. З віком це викликає додаткові розлади в поведінці та характері. Дитина проявляє свою незадоволеність у спілкуванні, дратуючись, стаючи агресивною. 

 Дитині з дошкільного віку життєво необхідна компанія як важлива умова особистісного і соціального розвитку, в тому числі і підготовки до школи. Реальні відносини між дітьми являють собою відносини між ними як партнерами у спільній ігрової діяльності. Функції реальних відносин включають розподіл ролей, ігрових предметів, обговорення сюжету. У грі відбувається реалізація ролі, що розкриває для дитини сенс правила, і підпорядкування цьому правилу.

У процесі гри діти вступають в контакт з приводу іграшок, тому тут найбільш мотивовано й природно може бути організовано їх спілкування. Вихователь включає в ігри, що проводить сам, необхідні слова і вирази, показує сферу їх використання. У міру розширення уявлень про навколишній, накопичення досвіду ігрової діяльності розширюються можливості спілкування.

Накопичення у дітей ігрового досвіду, освоєння різноманітних дій з сюжетними іграшками дає можливість ускладнити ігрові дії шляхом введення предметів-заступників, у ролі яких найчастіше використовується поліфункціональний ігровий матеріал - предмети, які мають суворо зафіксованого функціонального призначення (палички, брусочки, стрічки, папірці і т. д.). Перехід до дій з предметами-заступниками у дітей свідчить про усвідомлення ними функціонального призначення предмета, свободу оперування словом, відділенні дії від предмету. У міру розвитку дій з предметами-заступниками, а пізніше й уявними предметами у них з'являється мовленнєве заміщення.

Потреба у мовленнєвому спілкуванні розвивається впродовж усього періоду дошкільного віку. Успіх, взаєморозуміння у мовленнєвому спілкуванні залежить від того, наскільки сформовані в дітей комунікативно-мовленнєві здібності, мовна, мовленнєва та комунікативна компетенції.

Результатом сформованості як мовної, так і мовленнєвої компетенції є комунікативна компетенція, під якою розуміють, за визначенням Алли Богуш, комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність в спілкуванні. Показником компетентності є здатність дитини будувати своє мовне спілкування з іншими людьми в різних життєвих ситуаціях.

Активність, винахідливість, бадьорість, товариськість, почуття гумору,  бажання йти на контакт, - ось ті якості, які властиві дітям з адекватною самооцінкою. Вони охоче беруть участь в іграх, не ображаються, якщо виявляються переможеними.

Пасивність, підвищена ранимість, уразливість часто властиві дітям із заниженою самооцінкою. Вони не хочуть брати участь в іграх, тому що бояться виявитися гірше за інших, а якщо брати в них участь, то часто ображаються. Іноді діти, яким у сім’ї дається негативна оцінка, прагнуть компенсувати це в спілкуванні з однолітками. Вони хочуть завжди і скрізь бути першими і беруть близько до серця, якщо це їм щось не вдається 

При завищеній самооцінці діти в усьому прагнуть бути краще за інших. Часто від такої дитини можна почути: «Я - найкращий (сильний, красивий). Ви всі повинні мене слухати». Він часто буває агресивний з тими дітьми, які теж хочуть бути лідерами.

Що ж робити, якщо самооцінка дитини неадекватна (сильно завищена або занижена)? Рівень самооцінки може змінюватися, особливо в дошкільному віці. Кожне наше звернення до дитини, оцінка його діяльності, реакція на успіхи і невдачі – все це впливає на ставлення малюка до себе. Тобто, ми можемо допомогти дитині сформувати адекватну самооцінку, яка стане основою успішної комунікації.

Цікаво дізнатися як саме Ви використовуєте ігри для розвитку соціально-комунікативних умінь дошкільників?

3. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДІВ ТА ПРИЙОМІВ РОЗВИТКУ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Для формування граматичної правильності мовлення використо­вують такі методи: дидактичні ігри і вправи, розповіді з використанням слів, в яких діти допускають помилку, картинки, переказування художніх оповідань, читання віршів, складання дітьми розповідей із використан­ням групи слів на тему, запропоновану вихователем.

Найефективнішим методом формування граматичної правильності мовлення є дидактичні ігри. Це доволі поширений вид діяльності в роботі дошкільних закладів, хоча вихователі не завжди правильно оби­рають ту чи ту гру для досягнення потрібної мети. Гра планується сама собою, оскільки ігри на формування граматичної правильності мовлен­ня недостатньо описані в методичній літературі, відсутні вони і в пла­нах виховної роботи вихователів  закладів дошкільної освіти.

Які групи дидактичних ігор використовуються для формування граматичної правильності мовлення? Це насамперед дидактичні ігри, спрямовані на формування вміння дітей відмінювати іменники множи­ни в родовому («Чого не стало?», «Чого більше?») та називному відмін­ках («Що змінилось?», «Назви предмети», «Опиши картинку», «Пош­та»); на відмінювання іменників однини і множини у знахідному від­мінку («Що я бачив?», «Розкажи про картинку»); на вживання роду іменників («Плутанина», «Одягни ляльку», «Крамниця іграшок»); на вживання невідмінюваних іменників («На гостини», «Що я чув по ра­діо?»); на вживання дієслів за особами і дієслівних форм з чергуван­ням приголосних в основі («Що ми робимо?», «Що написано в листі?»); на узгодження числівників з іменниками («Що змінилось?», «Порахуй, скільки?»); на відмінювання іменників, що вживаються тільки в од­нині або множині («Кому що потрібно?», «Про що ми задумали?»); на правильне вживання прийменників («Сховай зайчика», «Що змінило­ся?», «Де ведмедик?»); на виправлення помилок, зумовлених двомов­ністю («Назви слово іншою мовою», «Що змінилось?», «Крамниця ігра­шок», «Про що ми задумали?»); на виправлення граматичних помилок («Так чи не так?», «Виправ, Петрушку», «На уроці рідної мови» та ін.).

Крім дидактичних ігор у практиці роботи закладів дошкільної освіти слід широко використовувати дидактичні вправи, які доступні дітям стар­шого дошкільного віку. Дидактичні вправи високо оцінював К. Ушинський. У його книзі «Рідне слово» зібрано чимало корисних вправ для розвитку мовлення дітей. Добираючи дидактичні вправи для дітей, К. Ушинський водночас вимагав від педагога правильної методики їх проведення, правильного добору запитань, оскільки кожна дидактична вправа складається із запитання та відповіді. «У перших вправах, - писав автор, — наставникові, безперечно, доведеться керувати безпере­стану і дитячою спостережливістю, і дитячою думкою, і дитячим словом та задовольнятися, коли діти дадуть правильну відповідь на найкон­кретніші запитання, наприклад: як називається предмет? як називається та чи інша частина предмета? якого вона кольору? Потім він може комбінувати свої запитання так, що на них потрібно відповідати цілим реченням, наприклад; що їсть кінь? якої масті бувають коні?.. Далі запитання мають, розширюватися таким чином, щоб відповідь на них складала кілька речень. Наприклад: як їсть корова, а як кінь? Чим віслюк схожий на коня, а чим на корову? Далі йдуть запитання, які припускають у відповіді цілу низку речень… Так, щоб поступово підго­туватися до самостійного опису і таких предметів, про які нічого не говориться у книзі, але діти можуть їх розглянути»¹.

Великого значення дидактичним вправам надавала і Є. Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних вправ з розвитку мовлення у до­шкільнят.

У дошкільній педагогіці визначено такі педагогічні вимоги до ди­дактичних вправ, що використовуються в роботі з дітьми:

а)  правильний добір дидактичних вправ відповідно до помилок, що трапляються в дитячому мовленні;

б)  дидактична вправа повинна мати чітко визначену мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактична гра на засвоєння дітьми прийменників або дієслівних форм);

в) матеріал до дидактичної вправи слід добирати так, щоб діти мали можливість зіставляти правильні й неправильні форми, щоб у ньому були не лише ті граматичні форми, в яких діти допускають помилки, а й інші близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми {червоне яблу­ко, червоний прапорець, червона стрічка)’,

г) кожна дидактична вправа має стимулювати дитячу думку, сприяти розвитку мислення;

д)  будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому дітям мате­ріалі, пов’язаному з їхнім життям і діяльністю;

е)  у дидактичних вправах потрібно передбачити наочний матеріал; є) дидактичні вправи слід проводити жваво, цікаво, використовуючи

ігровий прийом.

Для формування граматичної правильності мовлення у старшому дошкільному віці використовують різні групи дидактичних вправ.

Вправи на словотворення. Головна мета — формування інтересу до слова, розвиток критичного ставлення до мовлення, пошук серед різних варіантів слів граматично правильного. Це такі вправи:

утворення іменників за допомогою суфіксів («Хто у нього мама?», «Хто вона (він)?», «Скажи одним словом»):

— Вовченя. Хто в нього мама?

— Вовчиця.

—  Зайченя. Хто в нього мама?

—  Зайчиха.

—  Левеня. (Левиця.) Порося. (Свиня.)

—  Оля плаває. Як про неї можна сказати? Хто вона? (Плавчиха.)

— Машина, що ріже овочі. Як про неї можна сказати одним словом? (Овочерізка.)

—  Посуд, в якому лежать цукерки. Як про нього можна сказати одним словом? (Цукерниця.);

утворення порівняльних ступенів прикметників:

—  Навесні тепло, а влітку… (тепліше).

—  Вода холодна, а лід … (холодніший); утворення прикметників з двох слів:

—  Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)

—  Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.); утворення дієприкметників:

—  Розбили тарілку. Як про неї сказати? (Розбита тарілка.)

—  Розлили молоко. Як про нього можна сказати? (Розлите моло­ко.);

утворення іменників від дієслів («Назви професію», «Хто це

робить?»):

—  Будувати — будівельник.

—  Лікувати — лікар.

—  Виховувати — вихователь; утворення споріднених слів:

—  Які слова можна утворити від слова ліс?

— Лісний, лісник, лісовик, лісовичок. Вправи на словозміну:

відмінювання дієслівних форм (бігати — біжу, їздити — їжджу, носити — ношу, хотіти — хочу — хочемо, просити — прошу — просимо, водити — вожу — водимо та ін.).

Наприклад, вихователь говорить:

—  Ми ходимо. А як ти скажеш про себе? (Я ходжу.)

—  Як ти скажеш про Валю? (Валя ходить.)

—  Ми бігаємо. Як ти скажеш про себе? (Я біжу.)

—  Як ти скажеш про Юрка? (Юрко біжить.)

—  Як ти скажеш про них? (Вони біжать.);

узгодження числівників і прикметників з іменниками:

— Червоний олівець. Про що ще можна сказати червоний? (Червона квітка, червоний помідор, червоний м’яч, червоний бант.)

— Як сказати про воду? Вода яка? (Холодна, тепла, прозора, чиста.)

— Молоко яке? (Біле, смачне, тепле, парне, холодне, кисле, солодке); відмінювання іменників;

~ Качка кличе кого? (Каченят.)

—  Собака годує кого? (Цуценят.)

—  На дереві ростуть що? (Яблука.); відмінювання займенників:

—  У мене лялька. Як сказати, що має Оксана? (У неї лялька.)

—  Про Юрка? (У нього лялька.)

—  Про них? (У них лялька.); вживання часу дієслів:

— Що я (ти, він, вони, ми) роблю?

— Що я (ти, він, вони, ми) робитимуть?

—  Що я (ти, він, вони, ми) робив?

— Що я (ти, він, вони, ми) зроблю?

—  Що було влітку? Що буде взимку?

Дидактичні вправи з картинками: «Знайди маму», «Чиї дітки?», «Чий хвіст?», «У кого хвіст?», «Де що лежить?», «З ким розмовляє хлопчик?»; вправи на вживання невідмінюваних іменників (пюре, піаніно, радіо).

Дидактичні вправи на вдосконалення синтаксичної сторони мовлен­ня. Після розгляду картинки дитиною вихователь ставить запитання:

—  Кого ти бачиш на картинці?

—  Я бачу хлопчиків.

—  Що вони роблять?

—  Один маленький хлопчик тікає від іншого, щоб той його не на­здогнав. Один хлопчик тікає, а другий наздоганяє.

Можна використовувати просто запитання вихователя:

—  Коли кульбабка буває зелена, а коли жовта?

—  Вранці, коли ще немає сонця кульбабка зелена, а коли з’являється сонце, вона розкривається і стає жовтою.

Одним із методів формування граматичної правильності у дітей стар­шого дошкільного віку є моделювання, використання наочних моделей, в яких дитина відображує структуру об’єктів і відношень між ними (Л. Вен тер, Д. Ельконін, М. Поддьяков, К. Крутій, Н. Лопатинська та ін.).

Так, для визначення ступеня оволодіння дітьми старшого дошкіль­ного віку способом виділення слова з мовленнєвого потоку К. Крутій пропонує дати дітям можливість будувати моделі речень, які у своєму складі мають: тільки слова-назви; слова-назви та службові частини мови («слова-товариші»); слова-назви, слова-дії тощо.

Наприклад, дітям пропонується картка зі схемами: 

Завдання:

— скласти речення до схем;

— дібрати речення із запропонованого вихователем тексту;

— доповнити схему моделями.

Гра «Склади речення». Складання речення за двома опорними сло­вами: стілець, підлога] тарілка, стіл’, крісло, кошеня’, книга, полиця тощо. Діти складають схему-модель речення з прийменником на. Стілець стоїть на підлозі.

      4. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ РОЗВИТКУ ЗВУКОВОЇ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

Звукова культура мовлення є складовою частиною мовної культури. Діти дошкільного віку опановують нею в процесі спілкування з оточуючими їх людьми.  Великий вплив на формування високої культури мовлення у дітей надає вихователь.

Звукова культура мовлення включає правильну вимову всіх звуків і слів рідної мови виразність мовлення і формування фонематичного слуху ( здатності сприймати звуки рідної мови, розрізняти їх, визначати наявність їх в словах ). Необхідно також працювати над удосконаленням дикції,  вчити правильно розставляти наголоси, використовувати питальну і окличну інтонацію, регулювати висоту, силу голосу, дотримуватися рівномірного темпу мови.

Робота із виховання звукової культури мовлення здійснюється систематично на спеціальних мовних заняттях, але вона може входити і в зміст інших занять. Так, під час ранкової мовної гімнастики можна потренувати артикуляційний апарат дітей,уточнити і закріпити в ігровій формі вимову того або іншого звуку, на прогулянці і в інші режимні моменти - повправляти окремих дітей в виразній вимові слів.

У вихованні звукової культури мовлення використовують різноманітні прийоми та методи навчання. Серед прийомів навчання провідне місце посідають артикуляція звуків, імітація правильної звуковимови, зразок мовлення вихователя (“Зроби так, як я”, “Скажи так , як я“, “Повтори за мною”, “Давай скажемо разом“), доручення, ігрові прийоми.                                                                                                                                             Методами виховання звукової культури мовлення є дидактичні ігри, вправи, в процесі яких удосконалюються всі компоненти звукової культури мовлення. Щоб навчити дітей правильно й чітко вимовляти звуки, можна запропонувати такі ігри: “Вимов так, як я “, “Назви і відгадай“,” Виправ Незнайка“, “Чого не вистачає?“, “Ось так вимовляються звуки“, ”Паровоз”, рухливі ігри , розповіді зі звуконаслідуванням , оповідання , вірші, чистомовки, скоромовки, лічилки, розглядання картинок, настільно-друковані ігри.                                

 Завдання вихователя полягає в тому, щоб допомогти дітям своєчасно опанувати всіма сторонами усної мови.

5. ГРА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЗНОГО МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

       Гра посідає важливе місце в системі засобів розвитку зв’язного мовлення дошкільників. У ході гри діти мають можливість діяти,конкретні дії зумовлюють мовленнєву активність дошкільника і водночас спрямовують розвиток гри. Ігрова діяльність дозволяє створити життєві ситуації,що стимулюють мовленнєву активність та спілкування дітей і сприятимуть мовному і лінгвістичному розвитку дітей. Гра невимушено залучає дітей в міжособистісне спілкування.

       У навчально-виховній роботі вихователі використовують словесні ігри, ігрові вправи й ігрові мовленнєві ситуації на заняттях і в повсякденному житті. Вони забезпечують сприятливі умови для розв’язання педагогічних завдань з урахуванням можливостей дітей дошкільного віку.

         Важливе значення для розвитку мови дошкільників мають словесні дидактичні ігри. Усі дидактичні ігри сприяють вирішенню одного з головних завдань розумового виховання, а саме, розвитку мовлення дітей: поповнюється і активізується словник, формується правильна звуковимова, розвивається зв'язне мовлення, уміння правильно висловлювати свої думки. У цих іграх дитина повинна вирішувати самостійно різноманітні розумові завдання, описувати предмети, відгадувати за описом, за ознаками схожості і розбіжності, групувати предмети за різними властивостями, самому придумувати розповіді.                                             У іграх і ігрових вправах для розвитку мовлення передбачено ознайомлення з навколишнім, формування словника, виховання звукової культури мови. Відповідно, педагог неодноразово може звертатися до них, допомагаючи дітям засвоїти новий матеріал, закріпити пройдений.

       Мовні ігри допомагають ефективно розвивати фонематичний слух, закріплювати правильну вимову, виховувати плавність мовлення, тренувати мовне дихання та м'язи органів мовлення. Під час ігор уточнюються і закріплюються поняття та уявлення дітей, розвивається їх творча уява, мислення, мова. Дитина в подальшому швидше і легше сприймає новий матеріал, опановує новими знаннями і навичками.

Добірка дидактичних ігор та вправ для мовленнєвого розвитку дошкільників

«Приємні звернення»

Мета : активізувати словник дитини приємними, ввічливими, тактовними словами.

Хід гри: Дорослий обирає пару дітей ( хлопчика і дівчинку). Пропонує їм стати навпроти один одного в різних кінцях кімнати. Гусячим кроком(ступня за ступнею) діти рухаються назустріч один одному, на кожному кроці почергово звертаються один до одного з ласкавими словами. Вихователь та інші діти стежать, щоб слова не повторювались. Виграє та пара, яка назве найбільше приємних слів.

«Захоплення»

Мета : формувати у дітей вміння помічати в інших позитивні якості;що викликають захоплення, повагу і симпатію та виражати ці почуття засобами мовлення.

Хід гри: Вправа проводиться в колі з м΄ячем. Перший учасник передає м΄яч сусідові та, називаючи його на ім΄я каже : «Мені подобається в тобі…»(називає ту якість, яку він відзначив). У відповідь дитина має озвучити почуття, які виникли у відповідь на почуті слова. Вправа виконується по колу.

«Прислухайся до себе»

Мета : навчити дітей виражати свої думки мовленнєвими засобами, виховувати позитивне ставлення до себе.

Хід гри: Вихователь пропонує дітям прислухатись до своїх думок, бажань і, дібравши відповідні фрази, виразити їх словесно. Дібрати слова, що виражають радісний настрій, і слова, щ виражають сумний настрій.

      «Хто з казкових героїв міг надіслати такі телеграми?»

Мета: Розвивати у дітей мислення, увагу, уяву. Закріплювати знання дітьми відомих казок.                                                              
Завдання:  Хто з казкових героїв міг надіслати цю телеграму. Назви  з якої він казки.

1.      «Купив насіння, приїжджайте садити». ( Дід з казки «Ріпка» )

2.      «Хвіст знайшли. Плакати перестав». (Віслючок Іа)

3.      «Булава стала у нагоді. Повертаюсь переможцем». (Котигорошко)

4.      «Краще жити у темряві, чим бути невісткою жаби». (Дюймовочка)

5.      «Зварив борщ. Приходь, кумонько, в гості». (Журавель, «Лисичка і журавель».) 

6.      «Борщ для лисички зварив. Потрібен глечик з довгою шиєю.» (Журавель, «Лисичка і журавель».) 

7.      «Залишився без хвоста. Знову вона мене обманула». (Вовк, «Лисичка-сестричка і вовчик пані  братик».) 

8.      «Обід готовий. Приходь хвалитися своїм чоловіком». (Звірі, «Пан Коцький»)

9.      «Розбила яйце. Доведеться діда з бабою заспокоювати». (Мишка, «Курочка ряба»)

10.  «Пам’ятай, все щезне о 12 ночі». (Фея з казки «Попелюшка»)

11.  «Купила самовар, запрошую на чай». («Муха – Цокотуха»)

12.  «Ключ дістав. Скоро буду.» (Буратіно, «Золотий ключик».)

13.  «Зобов’язуюсь мити посуд». (Федора)

14.  «Жінка забрала стрілу. Немає з чим іти на полювання.» (Іван–царевич, «Царівна–жаба».)

15.  «Ледве не здали в металобрухт, але дівчинка допомогла». (Залізний Лісооруб, «Чарівник Смарагдового міста».)

16.  «Підклали не свиню, а кульку. Вивела на чисту воду. Отримую придане.» (Принцеса, «Принцеса на горошині».)

17.   «У товариша щезли окуляри. Жебрати стало важко. Допоможіть.» (Лисиця Аліса, «Золотий ключик».)

18.   «Вкрала лисиця. Допоможіть.» (Півник, «Котик і півник».)

19.   «Загубила туфельку. Ходити ні в чому.» (Попелюшка)

20.   «Втік від Діда і Баби. Не можу знайти дорогу додому.» (Колобок)

21.   «Прогнали з хатинки. Немає де жити. Допоможіть.» (Заєць,  «Коза-Дереза».)

22.   «Дров назбирав. Повертаюсь додому.» (Кіт, «Котик і півник»).

23.   «Розбила чашку, поламала стільчик і ліжко. Буду тікати». (Маша, «Три ведмеді».)

24.   «Напекла пиріжків. Повертаюсь додому.» (Маруся, «Маруся і ведмідь».)

25.   «Упіймав звірів. Дід з Бабою нарешті розбагатіють». (Солом’яний бичок.)

                                           «Професії дорослих в казках»

Мета: Розвивати у дітей творче мислення, уяву та фантазію, вміння доводити свої міркування. Активізувати мовлення.  Виховувати інтерес до казок.

Завдання: упізнай професії дорослих у казках. Доведи свої міркування.

1. «Колобок» – пекар.
2. «Івасик – телесик» – коваль.
3. «Солом’яний бичок» – пастух.
4. «Півник і двоє мишенят» – мельник, пекар, молотар, двірник.
5. «Ріпка» – землероб.
6. «Троє поросят» – будівельник, муляр, покрівельник.
7. «Котик і півник» – лісоруб.
8. «Лисичка-сестричка і вовчик-братик» – рибалка.
9. «Дюймовочка» – землекоп.
10.  «Лисичка і журавель» – кухар.
11.  «Кривенька качечка» – прядильниця.

                       

                                               «Антоніми у казках»

Мета: Розвивати у дітей мислення, увагу, уяву. Вчити дітей знаходити  протилежні за значенням слова, впізнаючи назви казок.

Завдання:  Підберіть протилежні за значенням слова так, щоб вийшла назва казки.

                   Зелена бейсболка – Червона шапочка

                   Знайка в місячному селі –.........

                        Бебі коротка шкарпетка –......

                        Чоловік з ногу –......

                        Королева під бобом –.....

                        Ой Здоров –.....

                        Метровочка –......

                        Квадробок –.....

                        Один худий –.....

                        Федорова радість –......

                        Великий король –......

                        Дощова принцеса –.....

                        Півник однокольоровий – …..

«Об’єднай у пари»

Мета: Розвивати вміння дітей групувати предмети, розвивати логічне та образне мислення, увагу, уяву. Закріплювати знання дітьми казок.Хід гри:Пропоную дітям картинки з зображенням персонажів різних казок.

Наприклад: внучка, курочка, Івасик, собачка, мишка, Баба яга, ведмідь, лисиця, Марійка, вовк. Об’єднайте персонажів казок у пари та назвіть казку у якій можна їх зустріти.

Внучка і собачка – «Ріпка».

Курочка і мишка – «Курочка ряба»

Ведмідь і Марійка – «Марійка і ведмідь»

І так далі.

«Об’єднай персонажів казки в групи»

Мета: Розвивати у дітей вміння групувати та класифікувати предмети.

Хід гри:Пропоную дітям розглянути персонажів будь-якої казки та об’єднати їх у групи.

Наприклад: У казці «Ріпка».

Дід, баба, внучка – люди.

Кіт, собака, мишка, кішка – тварини.

«Цікаві запитання у казках»

1. Хто за ріпкою?
2. Засіб пересування Баби Яги?
3. Транспорт дідуся Хотабича?
4. Місце де Буратіно посадив грошове дерево?
5. Друг Віні Пуха?
6. Де жила мишка-шкряботушка і жабка-квакушка?
7. У яких казках зустрічається число сім?
8. Покупка Мухи-Цокотухи?
9. Його загубив Буратіно?
10.  Утікач від зайця та ведмедя?
11.  З якого овочу зробила Фея карету для Попелюшки?
12.  Віслючок – друг Вінні-пуха?
13.  Баба з хатинки на курячих ніжках?
14.  Лисиця, у якої був сліпий товариш?
15.  Сліпий товариш лисиці Аліси?
16.  Друг Баби Яги?
17.  Наречений царівни жаби?
18.  Дівчинка, що загубила туфельку?
19.  Дівчинка, якій туфелька допомогла вийти заміж?
20.  ЇЇ загубила Попелюшка?
21.  Квітка, пелюстка якої була ліжком для Дюймовочки?
22.  Домашня тварина, із за якої дід прогнав усіх із дому?
23.  Хлопчик якого врятували гуси?
24.  Друг Мальвіни?
25.  Адреса черепахи Тортили?
26.  Транспорт Баби Яги?
27.  Хатинка дідуся Хотабича?
28.  Фрукт, який з’їла Білосніжка і заснула?
29.  Тварина, що вигнала з хатинки Козу – Дерезу?